Світлина з інтернету

Процес усе ж іде

Опитування СОЦІС змушує зайвий раз задуматися. Там є обнадійливі речі, які можуть мати дуже хорошу перспективу. Але для цього треба буде всім нормальним людям ще добряче попрацювати. Короткий опис результатів можна побачити тут: http://socis.kiev.ua/2020-04-02/
 
А я спробую трошки розібратися з цими числами й окреслити їх перспективи.
 
Найперше, про саме опитування. Це найближче за часом повноцінне опитування методом індивідуальних інтерв'ю, а не телефоном, та з дотриманням усіх професійних стандартів. Проведено опитування з 13 по 23 березня, тобто ще до основних карантинних заходів, змін в уряді, основного удару по соціальному стані населення тощо (назву, винесену Соцісом для цього матеріалу, вважаю некоректною, скоріше йдеться про настрої на старті карантину). Зараз теоретично можна сподіватися на певні зміни настроїв, але, враховуючи колосальну інерційність суспільної думки та стійких сподівань і упереджень, поки ці корективи ще незначні, хоча з тенденцією до наростання.
 
З'ясовувати нормальним людям, як після всіх зашкварів і демонстрації повної недієздатності і сам Зеленський, і навіть його партія (на якій уже клейма нема де ставити) можуть залишатися лідерами довіри, річ невдячна. Але ж і пояснити, як ці люди могли за зелену владу аж тричі проголосувати - так само з позицій здорової логіки неможливо. Прорахувати, коли "холодильник отримає перемогу над телевізором" не беруся, але процес усе ж іде. Просто дуже повільно. Але завжди залишатимуться ті, хто шукатиме будь-яких, найідіотичніших виправдань своєму обранцю. 
 
Однак є психологічна щілина, яка все це може дуже прискорити, хоча й дещо збоченим шляхом. Люди такого типу не можуть визнати свою помилку. Але вони можуть "переписати минуле". Це характерно для морально й інтелектуально незрілих спільнот.
 
У цьому опитуванні бачимо дуже чітке відображення такого явища на третій таблиці щодо голосування за Верховну Раду в липні 2019 (ліва колонка). Хтось уже викреслив свій вибір з пам'яті, а іншим просто соромно про нього згадувати. Бачимо, що опитувані значно частіше, ніж насправді називають своїм колишнім вибором ЄС (11,8% замість реальних 8,1%), занижуючи показники слуг Зеленського (з 43, 2 до 36,1), "Голосу"(5,8 - 1,9), "Батьківщини" (8,2 - 5,6), ОПЗЖ (13,1 - 7,8) тощо. 
 
Принцип такий: "Вони виявилися поганими, я в них розчарований, а значить я (мудрий і прекрасний) не міг за таку партію проголосувати". На питання про минуле респонденти часто відповідають повідомленням про свій майбутній вибір. За цією ознакою є підстави сподіватися на продовження перетікання за тими самими тенденціями. Але головна інтрига: хто отримає найбільшу кількість голосів із колишнього спадку Зеленського та його слуг. Поки дуже хороші шанси саме в Порошенка та Європейської Солідарності.
 
За останнім опитуванням уже цілком чітко зафіксувалася тенденція від початку року (тоді вона була менш певною) щодо виходу Петра Порошенка на тверде друге місце і зростання його відриву від інших невладних кандидатів. Показово, що серед запропонованого списку (рубрика "інший кандидат" дає незначний показник 2,4%) є Олена Зеркаль, чий потенційний електорат перекривається з полем Порошенка, та Олег Сенцов із подібною електоральною базою. 
 
Обоє іти на вибори не планують, але їхній спільний показник становить майже 3%, що ще більше нарощує потенційний відрив Порошенка від конкурентів. Гарантовано, що найближчі 15 років нікуди не кандидуватиме й Вакарчук, але його рейтинг і так розчиняється. Кандидатів, які б могли забирати голоси в Бойка та Тимошенко в списку значимих кандидатів не бачимо.
 
Повторюся, питання зараз стоїть не в тому, чи вбереже свій рейтинг Зеленський, а лише коли він почне сипатися й до кого потягнуться його сьогоднішні симпатики? На жаль, суттєве значення матиме й маніпулятивна пропаганда та спецоперації в інформаційному просторі. Тому чітко прогнозувати зміни трудно. 
 
Але якби в опонентів Порошенка була стабільна електоральна картина, то передбачення було б менш реальним. Однак, зараз у них явний спад, особливо в головних конкурентів на своєму електоральному полі.
 
Тимошенко йде в круте піке, а Вакарчук, давно впав нижче статистичної похибки й, фактично, вже попрощався з політикою і втратив до неї інтерес. За умов такого різкого падіння важко сподіватися на перетікання до них голосів Зеленського. Зберігає стабільність Смешко, але його можливості я б не перебільшував. Падіння Бойка поки можна назвати електоральною стагнацією, але крім втрати за місяць 0,5 відсотка він осів на третьому місці, а це вже комплекс неудачника, на який зреагують зубасті конкуренти.
 
При добре поставленій роботі самого Порошенка, його команди та відсутності штрейкбрехерства в середовищі його прихильників (усі ці: "Пора шукати заміну"), він може розраховувати на дуже велике перетікання нестійкого електорату Зеленського. 
 
Якась проросійська частина потече в інший бік - до Бойка і всіляких екзотичних персонажів на зразок Шарія. Не можна скидати з терезів можливості розкрутки чергового "нового ліца" через медіа-холдинг Коломойського. Але поки електоральні перспективи для Порошенка виглядають значно оптимістичніше, ніж в опонентів. 
 
Припускати, що навіть втративши всі надії на мир, добробут і справедливість, його апологети й далі йому гарантуватимуть перше місце, мені якось не хочеться. Бо тоді вже остаточно вивчення українського суспільства доведеться переносити навіть не до психології, а до психіатрії. Плекаю надію, що цей зелений синдром лікується, якщо не розумом і відповідальністю, то хоча б бідністю й розчаруванням.
 
Про ситуацію з партійними рейтингами багато писати нема потреби. Там ситуація й тенденції абсолютно аналогічні. Єдине, якщо рейтинг Зеленського ще тримають колосальними надзусиллями політтехнологів та медіа-маніпуляторів, то на його партію вже давно махнули рукою й усе частіше об неї витирають ноги. Як вона могла досі отримувати такий показник, я не розумію. У мене в голові щось кардинально відмінне від того, що в цих людей. 
 
Але обвал рейтингів слуг, як вважаю, неминучий. Це щодо Зеленського ще можна мати сумніви. Бо вся державна машина працює лише на те, щоб їхній хазяїн продовжував подобатися населенню. А слуг будуть і далі валити всі, кому не лінь. Найбільше персонально Зеленський і, звісно ж, вони самі себе. Тут також кращі шанси на нарощування підтримки в ЄС, зберігаються подібні, але трохи гірші, шанси в ОПЗЖ, дуже низькі можливості в "Батьківщини", обмежені в Смешка та нульові в "Голосу".
 
І останнє. Приплив голосів Порошенку ЄС із абсолютно чужих і далеких від нас середовищ забезпечило сприйняття саме його особисто й партії як найбільш реальної опозиції до влади, розчарування якою наростає. Зараз буде спроба максимально використати підтримку земельного й банківського законів фракцією ЄС для розмивання цього образу. От тільки обидві проблеми в суспільній свідомості на дуже маргінальних позиціях, а заходи опонентів занадто істеричні. А нам з вами треба закачати рукави й пояснювати скрізь і всюди, чим опозиція до влади відрізняється від опозиції до держави. Хоча своїм наочним прикладом та нестримними заявами замість нас уже частину роботи виконали Тимошенко і її нещодавня однопартійниця Королевська.
 
Назад до архіву Версія для друку