Світлина з інтернету

Остаточний реванш

На вихідних проминула ще одна пам'ятна дата - 2 травня. Цього дня в Одесі проросійські сепаратисти й завезені російські терористи спробували взяти реванш після провалу так званої "русскай вєсни" й проекту "Новоросія".
 
Наступ російських диверсантів завдяки чисто географічним ознакам спростовував вигадку про місцеві ініціативи. Це була бойова операція спецслужб та диверсійно-розвідувальних груп МО Рашистану. А в бойових операціях дуже важливо не опинитися в оточенні.
 
Саме тому спершу вони почали на Донбасі й у Харкові, тобто в тих областях, які напряму межували з Мордором. 
 
Далі почали просуватися на захід, але не перескакуючи через ще не захоплені області. І тому Одеса, в якій уже в березні-квітні сформували надпотужний диверсійний контингент, не була підірвана терористично-диверсійними групами. Їх дуже масово завозили у квітні на Куликове поле та розквартировували в храмах і монастирях московської церкви. Я тоді писав про автобуси з "прочанами" призивного віку, що регулярно під прикриттям екіпажів міліції прибували до Одеси. 
 
Але фронтальний наступ захлинувся в Миколаєві, Херсоні та Дніпрі. А починати бойову операцію в глибокому тилу спецслужби не відважувалися. Йдеться саме про бойову операцію з відторгнення від України цілих регіонів. На той час у плануванні явно проглядався почерк не лише ФСБ, але й ГРУ. Саме їхньому побоюванню тилових операцій без стабільних шляхів постачання, ми завдячуємо відтермінуванням одеської спецоперації. 
 
На території окупованого Придністров'я тоді не було достатньої кількості добре підготованої агентури, а вводити явних солдафонів із розташованої там армії - це підтвердити свою пряму, а не гібридну участь. Через неузгодженість рашистських силових відомств, від середини квітня з Одеси відвели частину бойовиків. На той час сподівання про створення ще ряду так званих "народних республік" уже розсипалися, а ці люди були явно схожими на контингент для силового захоплення влади. 
 
Однак, після провалу російсько-фашистської "Новоросії" у когось, припускаю, що ним міг бути сам Путін, раптово таки зірвалися нерви. Операцію активували в доволі невигідний для успішного захоплення території момент. Усе більше припускаю, що вона свідомо розігрувалася лише для пропагандистського ефекту в зовнішньому світі та в самій Рашці. Саме з цієї епопеї "нєвінна убієнних" розпочалася легітимізація рашистських найманців на Донбасі. Частково тодішньою істерією дійсно підняли якусь кількість маргіналів, які "паєхалі мстіть за Адессу", але більшість (кадрові військові та особісти) зайшли на нашу територію після одеських подій саме під прикриттям легенд про "мєсть бандьоровскім фашістам".
 
Про перебіг подій 2 травня 2014 року сказано й написано багато, але раптом помічаю, що схильна до маніпулятивних впливів публіка (а таких у нас, на жаль, до 3/4) якось почала "призабувати", що все почалося не на Куликовому полі, а з розстрілу спільного походу містом двох великих груп: одеських і харківських футбольних фанатів. Російські бандити стріляли з-за спин і під прикриттям міліції. Окреме вітання міністру, якому в той час уже кілограмами возили донесення й повідомлення, що сепаратистський заколот готують під кураторством ментів. 
 
 
Тільки аж за пару днів після кривавих подій в одеській міліції почали кадрову зачистку. На Грецькій, а не на Куликовому були перші жертви. Цей бій, хоч і з втратами, виграли українські сили. А російські найманці тоді якось дивно поділилися. 
 
 
Бойовиків приховала міліція, більшість з них забарикадувалися в торгівельних центрах "Антошка" та "Афіна" (з даху останнього російський бойовик продовжував стріляти в українців з пістолета). Ніхто нікого там не спалив, не розірвав, хоча Грецька площа була переповнена патріотично настроєними людьми. 
 
А загальну масовку спрямували до їхніх палаток і Будинку Профспілок на Куликовому Полі. За ними подалися лише доволі нечисленні групи більш радикалізованої молоді. Адже майже всі харківські та більшість одеських фанатів після сутичок у центрі міста все ж подалися на футбол. Фото й відео того дня свідчить, що на Куликовому патріотично настроєних громадян було дуже мало. 
 
Те, що відбулося потім біля і в Будинку Профспілок на Куликовому, ніяк не вкладається в маніпулятивні схеми рашистської пропаганди. Атакуючих було в рази менше, ніж сепаратистів. Нападники були беззбройні, а росіяни їх обстрілювали з даху й верхніх поверхів та закидували коктейлями Молотова.
 
Усе, що змогли зробити представники націоналістичних та патріотичних груп, це підпалити порожні військові намети на самому полі. До будинку Профспілок вони наблизилися вже тільки після розгоряння пожежі й реально допомагали вибратися частині застряглих там сепарів. Чи до підпалу першого поверху причетні патріотичні групи, чи підпалили будинок випадково самі ж диверсанти, коли кидали зверху пляшки з запальною сумішшю на демонстрантів, чи це був добре заготований диявольський план ФСБ з породження "нових мучєніков фашістскай хунти" - не знаю. Але показовими були пози, в яких загинули ряд присутніх там сепаратисток. 
 
Саме їх, а не своїх бойовиків радо показували рашистські канали. Завдяки цьому знаємо, що загинули вони не від вогню. Можна припускати, що від диму чи чадного газу. Але у великій будівлі зі сталінською архітектурою та велетенськими вікнами це важко собі уявити. 
 
Пози нагадують загиблих від раптової газової атаки. Версію тоді ніхто не перевірив. Української влади в Одесі не було, а силовики ще з пару днів одностайно продовжували працювати проти України. Тому жодних експертиз і досліджень не було, чим і користується досі Росія та її п'ята колона в Україні на чолі із Зеленським.
 
А тепер коротко про головне, заради чого я й узявся відновити в нашій з вами пам'яті події того дня. Усім хоч мінімально поінформованим людям, у яких є власна, а не маніпулятивно сформована, воля, зрозуміло, що всі ці події були частиною страшної й кривавої путінської провокації для розгортання гібридної війни проти усієї України. Навіть більшість тих, хто завдяки маніпуляціям з історичними фактами, "призабув", з чого все починалося в Одесі, десь також схиляються до таких висновків. 
 
А Зеленський? А він ще не знає, що ж там сталося... У ці дні на початку травня, наскільки пригадую з тодішніх повідомлень, ця гидка істота перебувала в Москві у справах якогось свого кіношного проекту. Не сумніваюся, що воно вже тоді перейнялося рашистською версією та емоційною машкарою в ставленні до подій у Одесі. 
 
Але в Україні пропагувати чисто рашистську трактовку трагедії дозволяють собі лише відверті промосковські маргінали на зразок Шарія чи групи екс-регіоналів портновського кружка. Однак, підхід уже шукають. Перспектива арешту й засудження тодішнього лідера одеського Правого Сектора Стерненка я б розглядав саме як пробний камінь у напрямку зміни парадигми стосовно подій 2 травня. 
 
Сам Стерненко - ідіот та провокатор. Він дуже багато зробив для дискредитації Порошенка та приходу до влади російських лакуз, які зараз його таки посадять. Він і далі продовжує лити бруд на попередню владу. Таких нема чого жаліти. Сяде, то й лихо з ним, може в тюрмі порозумнішає.
 
Але те, що через процес проти нього готують кардинальну зміну парадигми стосовно замороженого слідства - це вже біда. Бо йде поступовий наступ на всі патріотичні українські сили в країні. А це вже остаточний реванш.
 
Поки навіть кусюча собака реваншу Вєнєдіктова не отримала команду атакувати захисників української Одеси. Нагадаю, на учасників Революції Гідності вона вже дала своїм борзим команду "Фас". Але зміни дуже швидкі, Україна з такою владою та тупою масою насєлєнія уже не зісовується, а котиться до російського реваншу. Тому отаке "незнання й нерозуміння" Зеленським, що ж відбулося в Одесі, аж надто промовисте. 
 
 
І ще одне. При оцінках одеської трагедії завжди показовим є визначення кількості жертв. Того дня під прикриттям одеської проросійської міліції відбулися якісь дивні події з тілами ряду загиблих. 
 
Спершу були чіткі дані з конкретними посиланнями про певну кількість громадян РФ та так званої Придністровської Республіки. Але потім усі вони кудись вивітрилися. За числом офіційно зафіксованих (усі мали громадянство України) у МВС оголосили підсумкові дані про число загиблих з обох сторін. Враховуючи непевність щодо причетності двох осіб до подій, це число коливається від 41 до 43. 
 
Після "зникнення" десь із 15 російських громадян на першому етапі повідомляли, що від пожежі й падіння з висоти загинула лише 31 особа. А паралельно місцевий прокурор повідомляв про 46 загиблих (ідеться лише про російських сепарів). Увесь цей хаос із числами привів до одного маркерного визначення. 
 
Україна й РФія офіційно визнають різну кількість загиблих. Здавалося б не велика різниця у термінології, як з напів повною та напів порожньою склянкою, але коли політик говорить про "понад 40 загиблих", він опирається на українські офіційні джерела. А коли каже про "майже півсотні людських життів" (саме так висловився Зеленський) чи наголошує на цифрі 48, то він живе в офіційному інформаційному просторі РФ.
 
 
P.S.: До речі, двоє слуг Путіна й Зеленського, нардепи Олексій Леонов та Артем Дмитрук, попри обмеження та спеціальний режим біля будівлі, 2 травня таки поклали свої цвітуйочки до Будинку Профспілок, де боролися проти України їхні однодумці. 
 
На Грецьку, де покладають квіти в пам'ять за загиблими українськими патріотами, слуги, звісно, не пішли.
 
Назад до архіву Версія для друку