Версія для друку
Світлина з інтернету

Навіть там справу провалила!

Вєнєдіктова (за Фройдом спершу автоматично написав Бєнєдіктова, але виправив). Як і слід було чекати, ця особа з обличчям слідчої НКВС або Гестапо серед головних завдань має кримінальне переслідування Петра Порошенка. Тільки заступивши на посаду вона приступила до його виконання й дуже швидко вийшла на проміжний звіт начальству. 
 
Мадам особисто внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про відкриття 5 проваджень зі страшнющими назвами статей КК:
 
ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 4 ст. 382 (невиконання судового рішення), ч. ч. 1, 2 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади). Невідкладно прокураторша доручила сформованому нею персонально (в незаконний спосіб) новому керівництву ДБР розпочати слідчі дії проти 5-го президента.
 
От тільки інкриміновані дії є конституційними повноваженнями та обов'язками президента. І якраз, якби він затягував з їх виконанням, можна було б закономірно відкривати провадження за злочинну бездіяльність. Щодо всіх цих проваджень, окрім цілковитої незаконності самої постановки питання, є й ряд інших застережень. 
 
Там ряд неназваних нам суддів Верховного Суду жаліються, що їх "незаконно позбавили місця праці" внаслідок першого етапу судової реформи. Що то були за судді та наскільки цей перший крок був позитивним і спрямованим на реальне очищення судової гілки влади - розмова окрема. Зараз Зеленський фактично руйнує навіть ті скромні результати реформи, які реально запрацювали. Але важливо інше: згадані корумповані судді попрощалися з "хлібними місцями", не пройшовши перевірку на доброчесність і фаховий відбір під час кваліфікаційного конкурсу. Його, до речі, провалила сама Венедіктова та її приятель нині перший віце-спікер Стефанчук, розписавшись у відсутності належних юридичних знань.
 
Але фільтрування Верховного Суду на доброчесність та фаховість проводилися не за побажанням і нічим не підкріпленим указом президента, а на виконання норми Конституції, за яку проголосували 300 нардепів. Президент не мав права її не виконати.
 
Чи мають і ці нові, й усі попередні справи хоч якусь перспективу? Ноль цілих, ноль десятих. Про це говорять не лише симпатики, але й затяті вороги Порошенка. 
 
Я недавно писав про двоїсте почуття від інтерв'ю Рябошапки. Вказуючи на дике правове свавілля нової команди, він, коли заходить згадка про Петра Порошенка, вибухає якоюсь незрозумілою й майже тваринною злобою. Але й він у тому виступі каже, що справа абсолютно безперспективна, позбавлена правової основи та є лише результатом політичного замовлення. Формальний ініціатор звільнення Рябошапки українофоб Бужанський (зі слуг), його шеф Арахамія та ряд інших не приховували, що вигнали Рябошапку за відмову підписувати незаконну підозру Порошенкові. 
 
Уже скільки жовчі вилив на Порошенка Віктор Чумак, то з ним мало хто може позмагатися. Але й він відразу чітко сказав, що проваджень за виконання конституційних обов'язків бути не може, бо це абсолютно незаконно. 
 
Відмітьте, в звинуваченнях не йдеться, що Порошенко призначив або звільнив когось із корупційних мотивів чи дав наказ умисно обійти та порушити конкурсні процедури. Цього нема, бо як напишеш те, чого не було. А є звинувачення у здійсненні самого акту. 
 
Може, для того й піднімали на саму верхівку правової системи людину малограмотну й у юридичних питаннях неосвічену, щоб у неї не виникало зайвих питань при виконанні злочинних наказів. Нагадаю, що кваліфікація Вєнєдіктовой обмежується лише двома дуже "глобальними й дотичної до її нинішньої роботи" галузями: біоетика та медична етика. Чув від правників, що в цьому секторі вона дійсно є непоганим спеціалістом. А ще її колись застосовували в роботі з дуже корумпованим сектором - діяльністю торгово-промислових палат, цього рецидиву й у організаційній структурі переважно спадкоємця радянських ТПП. Але з того, що чув, вона навіть там справу провалила,бо не в'їхала в тонкощі господарських правових взаємовідносин...
 
Дуже коротко про деякі підсумки.
 
1. Навіть найгірші сценарії перебігу карантину, епідемії, фатальних і цілком прогнозованих наслідків кризи не можуть спинити Зеленського від войнушки проти своїх ворогів. Оскільки він людина обмежена, то ще досі не зрозумів, що цим досягає протилежного ефекту.
 
2. Зеленський досить прозоро демонструє, що в геополітичному виборі він уже визначився. І це не Захід. Яке відношення до геополітики мають порухи його 200%-ої? Доволі суттєві. 
 
Монобільшість усе помітніше розвалюється. Бачимо, що голоси самостійно навіть за нейтральні проекти збирати стає все важче. Без спільного голосування з опозицією досягнути результатів стає неможливим. За проросійські проекти й ті ініціативи, які "знищують Європу в Україні" не проголосують до 60 його підопічних (плюс пару десятків, які просто на все почали плювати). Тут голоси додає ОПЗЖ, частина позафракційних та членів обох олігархічних груп і деколи "Батьківщина"
 
За проєвропейські закони, а зокрема, й за ті, яких вимагає МВФ та наші західні партнери, в нього вже не голосує дуже значна російська фронда й переважно люди, контрольовані Коломойським. Нестачу голосів можуть забезпечити найперше дві фракції: Європейська Солідарність та "Голос". 
 
Ну, з "Голосом" великих проблем бути й надалі не повинно. За певний сектор законодавства вони голосуватимуть без зайвих питань і застережень, навіть у коаліцію ще попросяться... А от ЄС відверто підштовхують до статусу глухої й жорсткої опозиції. Саме жорсткої, закритої до будь-яких форм співпраці. 
 
Я не знаю, як буде себе поводити фракція й надалі - піде за цим механізмом і відмовиться голосувати за всі проекти від влади, чи збереже ситуативну підтримку. Мова не про них, а про "каманду маладую". Ці, розуміючи, що за прозахідні ініціативи без ЄС голосів не вистачить, активно заганяють фракцію в крайню опозиційність. То може, крім екстремальних випадків жебракування грошей у МВФ, у владі більше не планують адекватних європейських змін до законодавства?
 
3. Зеленський зі своєю Вєнєдіктовой при всьому цьому все ж зробив одну добру справу. Узяв і дав по морді всім своїм підспівувачам (рикошетом зачепив Жулиних і Медведчуківських та так званих "націоналістів"), які вже на всю горлянку розкричалися про "нову коаліцію". А підтверджений таким жандармським аргументом статус єдиної справді державницької й послідовної опозиційної сили багато вартуватиме вже в доволі близькому часі, можливо й на парі дочасних виборів. Якщо до них, звісно дійде. А нам би вже пора й деяким говорунам-брехунам та трошки й по мордам...
 
4. Тут для нас погана позиція. Зачарування в Зеленському у світових лідерів вивітрилося ще минулого літа. Зараз наростає гидливість,особливо після серії дуже непрофесійних телефонних жебракувань (він навіть з гідністю підтримки попросити не вміє...). Додаються щотижневі корупційні скандали, токсичність для США тощо. От тільки відповідальність за свого демократично обраного керівника несе вся країна й увесь народ. 
 
Порошенко - один з небагатьох екс-президентів світу, хто після відходу з влади не став просто моральним авторитетом, що проповідує правильні, хоча й прописні істини. Він і далі в живій політиці, зокрема, зовнішній. На нього починають реагувати все більше (на Зеленського поступово все менше). 
 
Увага до неправових дій на його адресу відстежувалася й далі залишиться в полі зору. А спільні з ним досягнення, якими гордяться ряд європейських політиків, зараз нова влада піддає критично небезпечній ревізії. Особливо здобутки боротьби з корупцією. Це все в купі з репресивними заходами проти Порошенка не може не мати наслідків. 
 
Я не хочу розповідати страшилок про скасування безвізу через репресії проти 5-го президента. Нас обмежать у свободі пересування (це стає вже майже невідворотним) через руйнування та перепідпорядкування антикорупційних інституцій і старту нової корупції у верхівці влади. А справи проти Порошенка будуть для західних лідерів своєрідним детонатором. 
 
Але якраз це нову каманду турбує найменше.
 
Назад до архіву Версія для друку