Світлина з інтернету

Кадрова солянка

Я тут щойно трохи заглибився в передісторію Саакашвілі та в перелік особливо помітних виявів його дикої невдячності й нарцисизму. Підвів до того, що Саакашвілі в зеленій владі - це вже граблі для Зеленського. Але без відповіді залишається чимало питань. 
 
Наприклад: що ж це за кадрова політика така "послідовна"; хто все це підлаштував; з кого почне Саакашвілі деструкцію в уряді Шмигаля і як усе це відіб'ється на Зеленському? До речі, чи не зуміє Зеленський використати деструкцію Міхо для своєї тактики відвернення уваги від найбільших проблем та перенесення відповідальності зі себе на інші інституції?
 
Кадрової політики нема взагалі ніякої. Підбирають не за досвідом чи якимись діловими якостями, а за "зовнішніми політичними ознаками". Вплив олігархів на Зеленського зберігається й нарощується, лише він трошки диверсифікує їхні впливи, зокрема й при підборі деяких урядовців. Однак поки більшість призначень ішла за трьома принципами: 
 
- ближче до тіла - особисті друзі й бізнес-партнери;
 
- на середні щаблі виконавчої влади й до різних владних інституцій - за корупційним принципом або наполегливими рекомендаціями осіб із першої групи;
 
- на явно політичні урядові посади за методикою "кампанійщини" - трендовий підхід.
 
Останнє наймінливіше. Спершу сформували уряд із мрійників. Досвіду ноль, прикладних знань ноль, з умінь - лише опрацювання грантових проектів, але повно інфантильності й гарного, симпатичного, але нічим не підкріпленого ідеалізму та телячого оптимізму. 
 
Мрійники домріялися. Промвиробництво пішло в піке, економіка в стагнації, бюджетна система на межі розпаду. Та ще й прем'єр посмів без достатньої поваги висловлюватися про зеленосяйного. Крім того, урядовці за пару місяців щось нарешті почали поверхово розуміти й стали блокувати деякі плани олігарха-регента. Гончарука з командою відправили у відставку.
 
Кинулися з однієї крайності в іншу - почали шукати "крєпкіх хазяйствєннікоа" азаровської закалки. Я вас здивую, але й там бували доволі непогані управлінці, спроможні при належному політичному запиті дати хороший результат. От тільки "іних уж нєт, а тє далєчє". 
 
Хтось, як Тігіпко, Хорошковський чи Дубина, не забажали псувати біографію, або ж запрагли надмірної самостійності. Інші не ризикують поки повертатися в Україну. 
 
Набрали людей із третього ешелону тогочасної еліти. Хто при Азарові працював паршиво й при Зеленсському зірок з неба не хапатиме. Один лише корупціонер та дегенерат Ємець чого вартував. І все повторив прецизійно, як і 10 років перед тим. Ця солянка під управлінням Шмигаля почала зразу давати збої. Двох поспіхом потурили й почали шукати новий тренд.
 
Цього разу вистачило розуму не звільняти за три тижні весь уряд, а взятися за косметичні зміни. Але в них є своєрідна "логіка". Якщо нові задниці в старих кріслах смердять ще гірше, ніж старі, і старі також амбре не додають, то може таки звернутися до тих, хто був у проміжку між ними? Так - до управлінців епохи Порошенка й Гройсмана. 
 
От тільки одна біда - зберігається політичний аспект. Зеленський боїться повернути до влади людей, які політично близькі до Порошенка (ну є така фобія у мальчіка). От і вибирає представників влади Порошенка, але які з ним якимось чином погано попрощалися.
 
Степанов пішов зі скандалом уже в 2019-му, мабуть мріяв знайтися в новій зеленій команді. Знайшовся, але тільки зараз. Новий міністр фінансів Сергій Марченко - управлінець зі стажем, працював при попередній владі заступником міністра фінансів, а потім тривалий час (аж до виборів) заступником глави адміністрації президента Порошенка. Ніби сам конфліктів з ним не мав, але став №7 списку Гройсмана в той час, коли прем'єр жорстко став себе позиціонувати проти Порошенка та вставляти йому палиці в колеса. Така собі корпоративна опозиційність. Зараз допомогло в кар'єрі. 
 
З одного боку - Порошенко дурнів не тримав, а з іншого - політично вони розійшлися. От і до Саакашвілі чисто механічно застосували такий самий тренд - набирати у владу людей Порошенка, але тільки тих, які з ним спалили всі мости. Але тут механіка вже не спрацює. Степанов і Марченко, попри деяку неоднозначність, таки були хорошими менеджерами державного управління й добрими спеціалістами, а Саакашвілі виявився помилковим призначенцем і виключно балаболкою та "гімняною міною".
 
Але те, що Саакашвілі підпав під відповідний новий тренд Зеленського, ще недостатня умова, щоб проскочити в уряд. Хтось мусив добре підштовхнути. Я не відслідковував поки всіх імовірних контактів. Наприклад, не можу чогось певного сказати про лінію Аваков-Саакашвілі. Часи, коли вони шпурлялися шклянками та кричали одне другому: "Бе-бе-бе!", - давно минули. На ґрунті деструктивної ненависті до Порошенка обоє віднайшли спільну мову. Однак, я поки досить далекий від того, щоб шукати тут аваковський слід. 
 
Знаю, що Володимир Омелян відслідковує прямі контакти Саакашвілі з Єрмаком. Я б до них ставився як до суттєвих, але недостатніх. Тому зупинюся на іншому масиві.
 
Раджу придивитися до інтересів і впливів Коломойського. Там теж колись кричали про "скажених собак, яких, коли ті починають кусатися, треба присипляти". Але коли Саакашвілі почав свою "війну лайнометів" проти Порошенка, вони раптово не лише помирилися, але й почали тісно співпрацювати. 
 
Ще перед акціями 2017 року Саакашвілі напросився на візит до Коломойського в Женеву. Перед осінніми акціями в першій половині жовтня 2017 року з Коломойським зустрічався "золота кредитка Саакашвілі" Коба Накопія. Про відновлення тісних контактів і прямого фінансування Саакашвілі Коломойським у той час на основі численних даних також говорив грузинський екс-міністр Георгій Хаіндрава. 
 
Для мене версія лобіювання кандидатури Саакашвілі Коломойським видається найреальнішою. Єдине, думаю, що проштовхував він його не особисто, а за допомогою корупційного механізму братів Єрмаків. Не секрет, що новий уряд є практично повністю урядом Єрмака. У нинішнього керівника президентського офісу також вибудувалися дуже тісні контакти з командою олігарха.
 
І на останок, "язик Коломойського" Дубинський прорік, що призначення Саакашвілі в уряд підтримує. Він же й визначив наче б то мету такої дії та те завдання, яке покладається на Саакашвілі - попити крові "ахметовському уряду". 
 
З "ахметовським" він зманіпулював. Бо там тільки зараз намітилася присутність Ахметова через кандидатуру нової міністра енергетики. І це стало болісним ударом для Коломойського. 
 
А щодо Шмигаля, то тут може бути банальна образа. Нинішній прем'єр не є людиною Ахметова. Так, він працював на високій посаді в ДТЕК. Звідти не йдуть! Ніколи. Звідти лише декого й деколи просять на вихід, коли не справився - тихо й без скандалу. 
 
Шмигаль покинув хлібне місце в холдингу Ахметова не задля посади в уряді. Він пішов у нікуди, подавав свою кандидатуру на конкурс щодо посади голови Львівської ОДА (єдина область, де тоді дійсно пройшов реальний конкурс), але пролетів. І після того його помітив Коломойський і пригрів на аналогічній посаді в абсолютно підконтрольній у той час йому Івано-Франківській області. Олігарх розцінював Шмигаля, як цілковито свою людину, а коли він став (не з волі Коломойського, а за рішенням Єрмака) прем'єром, то культурно так пояснив олігарху, що в нього тепер новий хазяїн. 
 
Коломойський удруге починає знищувати прем'єра, який не виконав його сподівань. Згадайте - він же благословив Гончарука не прем'єрство. Мудрий олігарх добре розумів інфантильність та безпорадність нових урядовців і чекав їхнього провалу в переговорах з МВФ. А Фонд у них повірив і навіть став підтягувати... 
 
Тоді почали війну на знищення та завдяки плівкам таки усунули перешкоду. На Шмигаля сподівання теж не справдилися, то чому б йому не попити крові за допомогою абсолютно неадкватного самозакоханого павича Саакашвілі. Йому дали смішну й символічну посаду віце-прем'єра з реформ. Це мильна булька. А амбіції в Міхо прем'єрські. Думаю, що гризню він розпочне з Степанова, на якого має зуб від часу відходу з Одеської області, але й до Шмигаля стежку шукатиме недовго.
 
Десь отак дуже простою мовою я б охарактеризував усю цю ситуацію. Є багато неоднозначного фактажу на цю тему, є й інші аргументи, але текст вийшов уже надто довгим, тому заокруглююся. Тим більше, що в Саакашвілі є насправді серйозні психічні проблеми. 
 
Я колись публікував уривок із клінічною картиною, яка абсолютно прецизійно описує його поведінку. Це приклад психопата з частковим атрофуваням чи пошкодженням нижньої частини лобної частки головного мозку. Така людина доволі непрогнозована та некерована. Тому плани використати його для якоїсь цілі можуть обернутися діаметрально протилежним результатом.
 
І останнє. Чи Зеленський при цьому призначенні був лише об'єктом, якому в голову вклали відповідне рішення, а він його звично по тупому заковтнув? Чи все ж із ним узгоджували більш перспективний план? 
 
Там де Саакашвілі, мусять початися якісь скандали та дискредитація всього, до чого він торкається. Зеленський, який одноосібно відповідає за все, що коїться в країні, користується обмеженістю аналітичних здібностей у своїх прихильників і вміло переводить стрілки на інших. Винні урядовці, депутати, але ж не він! 
 
Саакашвілі для такого обмеженого, вихованого на тупих серіалах виборця - це чергове шоу, де буде купа ідіотів, винуватців, тєрпіл. А прєЗєдєнт опиниться ніби над бійкою та буде красивенько так махати пальчиком і грозитися забіякам... 
 
Я й такого сценарію не відкидаю. Це краще вдавалося організувати Богдану, але й Єрмак інтригам уже добряче навчився.
 
Назад до архіву Версія для друку