Версія для друку
Світлина з інтернету

Два завдання Коломойського

Стосовно сьогоднішнього чергового позачергового засідання Верховної Ради та так званого антиколомойського закону. Буду відстежувати перебіг засідання та аналізуватиму більшість законопроектів. Не всі, бо є сфери, в яких не вважаю себе компетентним. Але, відчуваю, що сьогодні мені доведеться наклацати тут чимало буквочок.
 
А тепер про головне питання. Це законопроект про внесення змін до закону про банківську діяльність (так званий антиколомойський). Його розглядати не будуть. Формально це відповідає нормі нової статті Регламенту 119-1. Там записано, що після старту спеціальної процедури розгляду фракціям та позафракційним депутатам дається два дні, щоб визначитися з принциповими для себе правками (5 поправок від фракції та одна правка від позафракційного депутата). Отже, якщо сьогодні наберуть голосів для запуску спеціальної процедури, то розгляд самого закону зможуть розпочати лише через два дні (робочих чи календарних - у Регламенті не записано).
 
Тому апетитами Коломойського займуться вже після вихідних. Знову ж, якщо займуться. Бо рішучості щодо цього ні в Зеленського, ні в його служок поки не бачу. 
 
О! Зараз бачу брифінг одного з лідерів слуг Корнієнка. Він уже чітко заявляє, що саме зараз вони вперше від початку скликання вирішили виконати норму Регламенту про 10 днів між датою видачі порівняльних таблиць і розглядом у другому читанні. Корнієнко вже заявляє, що розгляд банківського законопроекту розпочнуть не раніше 8 травня. Чи знайдуться способи ще затягнути процес до кінця травня? Я вже бачу пару реальних механізмів, які можуть бути застосовані, якщо Зеленський лише "під дурочку косить", а не виконує обіцяне.
 
Зачеплю коротко ще дві складові. Перше - це ця спеціальна процедура. У Зеленського мали два конституційні й цілком правові варіанти обійти проблему 16 тисяч їхніх же правок. Я про це писав. Перший метод (на ньому наполягали в Європейській Солідарності) - це відмовитися від депутатського варіанту закону, який уже обтяжений цими правками. Й повернутися до практично ідентичного урядового. Через свій правовий нігілізм слуги зареєстрували свій проект не як альтернативний до урядового, а як незалежний. Тому можна було оперативно проголосувати за основу й в цілому урядовий, а депутатський потім скасувати. Так, було б також не зовсім за Регламентом, але саме таким чином відразу в цілому та без обговорення за минулі тижні ухвалили пару десятків актів. Принаймні, Конституція тут не була б порушена. Це найлегший та найшвидший варіант, але слуги про нього навіть і чути не захотіли, через що обґрунтовано заслужили на підозру в нещирості.
 
Другий варіант пропонував я. Це закономірні зміни до Регламенту, якими не скасовують (як це протягнули слуги) якусь частину поправок, а повністю обмежують їх використання розглядом у комітеті. Це не порушує Конституції й не вводить нерівності, коли одні поправки отримують право на розгляд, а інші на тому самому рівні взагалі не розглядаються. Цю пропозицію також не розглядали.
 
У новій регламентній позиції є ще один засіб затягування. Жорстко обмежується кількість голосувань та обговорень щодо відхилених правок. Але є можливість без обмежень ставити на підтвердження підтримані комітетом правки. Їх не так багато - сотні, а не тисячі.
 
Але при затаєному бажанні зірвати процес отримання кредиту МВФ, ця затримка теж може бути достатньою, щоб не вкластися в критичний час для переговорів. Кінець травня - це вже останній рубіж. Але в МВФ і так стоять у черзі до 110 країн. Тому для ефективного включення в переговори оптимальна середина травня. І в Зеленського про це знають.
 
І друге. Нас втягнули в сприйняття цього "антиколомойського" закону, як якоїсь панацеї від зазіхань олігарха. І цим відвернули нашу увагу від нових зловживань партнерів Коломойського, які вже витягують з України сотні мільйонів і мільярди. Адже закон блокує лише можливість повернення йому самого банку. Коломойському банк потрібний лише для однієї дії, щоб відкликати в Лондонському суді позови Приватбанку проти колишніх акціонерів. Більше йому цей банк не потрібний. Він же миттєво після повернення Коломойському впаде, потягнувши за собою всю фінансову систему. 
 
Коломойський має два основні завдання і без повернення банку. Це: не віддавати державі все вкрадене в неї та у вкладників; вибити ще якісь астрономічні компенсації за фальшивими вимогами від того ж Приватбанку. І щодо першого пункту він за потурання влади ефективно уникає повернення вкраденого. Його ж самого не арештовують, не переслідують, а лише пасивно чекають, чи хтось у Лондоні нам щось не поверне.
 
А стосовно другого пункту, то Коломойський, Боголюбов, Суркіси вже активно виграють позови проти нас з вами в продажних вітчизняних судах. Ніхто йому в цьому перешкод не робить, законність рішень судів не перевіряє... А банківський закон цього права в Коломойського не забирає. Там є лише одна болісна для олігарха точка - рішення суду про незаконність націоналізації й присудження компенсацій колишнім власникам виноситься на підставі висновку міжнародної аудиторської групи. Коломойський трохи нервує, бо цими аудиторами можуть бути експерти Кролл, які вже звинуватили його в розкраданнях, а можуть бути й представники афільованих з його бізнесом закордонних юридичних фірм.
 
Не думаю, що він про це не домовиться з зеленою владою, питання лише в ціні.
 
Назад до архіву Версія для друку