Версія для друку

Чому виник цей задум

ХОЧЕМО - ЯК КРАЩЕ, ВИХОДИТЬ - ЯК ЗАВЖДИ

Ні сіло, ні впало троє президентів, жоден із яких не оглядався на історичну тяглість української державності, перебуваючи на посаді, надумали ініціювати законодавче закріплення 1180-річчя української державності. 

Дивна ініціатива. Чи не так?

Перше, що спадає на думку, - явне бажання переплюнути «тисячолітній московський райх». Бодай на кілька десятків років.

Друге, що мене насторожує: наскільки мені відомо, колишні президенти не мають законодавчої ініціативи.

Третє: причетність до цієї ініціативи Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені В. Стуса, яке не має статусу авторитетної науково-дослідної інституції взагалі, а що вже казати про поглиблені історичні студії.

* * *
Думаю, усі ви зрозуміли, про що йдеться і чому виник цей задум. 

Справді, давно на часі повернення нашої історичної, й зокрема - державотворчої, спадщини і традиції. І це, поза будь-яким сумнівом, має відбуватися через утвердження доконаних фактів, подій і явищ (в тому числі й законодавчо - аж до змін у Конституції) й доведення нових фактів, подій і явищ вітчизняної історії та викриття фактів привласнення української національної спадщини чужинцями та розвінчування ворожих міфів.

При цьому важливо проявляти максимально виважені підходи, вивірену методологію, утримуватися від кавалерійських наскоків, а також уникати повторення або утвердження чужих і творення власних міфів і легенд.

Пошлюся тут на один приклад. У поширеному від імені трьох президентів документі на самому початку вжито словосполучення «Київська Русь» як однієї з історичних назв України. Тим часом уже доведено, що така назва не фігурує в автентичних документах відповідного періоду і що це - міфологема, вигадана Москвою. 

Цей факт свідчить, наскільки відповідально треба ставитися до кожного факту, події чи явища у справі, за яку ми беремося.

Ідеальним було б, якби цю справу ініціювала і взяла на себе НАНУ. На жаль, ми вже не раз пересвідчилися, наскільки відсталою й по-совковому консервативною позиціонує себе флагман української науки. Там же застрягли й галузеві академії й практично вся наука вищої школи.

Гаразд, якщо не вони, то хто? Є ще два інститути, кому сам Бог велить узяти цю справу в свої руки. Це - Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) та Український інститут національної пам‘яті (УІНП). 

УІНП є тим закладом, профільному статусові якого відповідає обговорювана нами тема. Але цей інститут, на жаль, є малопотужним, має досвід переважно нефундаментальних досліджень у царині новітньої історії. Тому така фундаментальна тема йому явно не під силу. Очевидно, що треба думати про розширення можливостей УІНП, але на це потрібен час.

Отже, залишається НІСД. У структурі НІСД, щоправда, не передбачено стратегічних досліджень історичного характеру. На щастя, цей заклад має повноваження утворювати тимчасові науково-дослідні колективи. Тому НІСД може ініціювати формування такого колективу із залученням найкращих україноцентричних учених-істориків (зокрема, й зарубіжних). Що важливо, такий колектив може бути утворений указом президента й дістати спеціальне фінансування.

* * *
Не певен, що до моєї думки прислухаються в Україні, але сподіваюся, що мої колеги в Україні й діаспорі підтримають мене хоча б поширенням цих нотаток.

 

Володимир Іваненко
Український Університет

17 лютого 2018 р.

Назад до архіву Версія для друку