Версія для друку
Світлина з інтернету

Чим думали, так і вийшло

 
Нагадую, що йду окремо пунктами та з кінця. Дещо доведеться повторно зачепити, бо Рада після вже другого обіднього позачергового засідання раптом зібралася на зовсім незрозумілі збори, які ніяким чином не вписуються в регламентні й конституційні норми. 
 
Це була персональна забаганка Зеленського, для якого правові норми просто не існують. Про це напишу вже пізніше. А поки підходимо до кадрових рішень. Їх мало бути 5. Вийшло два. А потім на цьому пообідньому неправовому засіданні раптом добавили ще два рішення. 
 
Це вже повний правовий і регламентний хаос. У відставку відправили міністра фінансів Уманського та "убивцю пенсіонерів" і мародера Ємця. Обоє звільнені за власним бажанням.
 
У випадку Ігоря Уманського можу повірити. Він чоловік амбіційний та доволі скандальний. Коли не пішло, як він бажав, міг і насправді дверима грюкнути. Але залишається питання: якої холери ви призначали цю людину?! 
 
Хіба не відома його біографія та погляди? Це що, вже повністю не було ніяких кандидатів, що вибирали найневідповідніших? Я не кажу про Уманського: "найгірший", він найневідповідніший до обставин. 
 
Уманський уже був де-факто міністром фінансів в уряді Тимошенко. Спершу працював заступником у міністра Віктора Пинзеника. Але той не витримав згубних ідей та дій Тимошенко й доволі некомпліментарно попрощався. А Уманський залишився. 
 
Погляди й стиль правління Тимошенко йому загалом підходили. Певне лівацтво з нотками популізму для нього було не пропагандистським фактором, а частиною власних переконань. Звідти й його жорстка нелюбов до МВФ та їхніх вимог. 
 
Не можемо забувати, що Жуля Володимирівна в фінансовій сфері розбиралася лише на дуже прикладному рівні: як те, що погано лежить, пристосувати поближче до себе або до потрібних людей. Її розуміння бюджетної системи завжди залишалося фатально дрімучим. Мудрі виступи вона вміло визубрювала з текстів своїх аналітиків. 
 
Уманський попав у її тренд - думав і говорив речі, які їй припадали до душі. Тому зміг не просто закріпитися в уряді, хоча цілий рік залишався лише виконувачем обов'язки міністра (жодна інша фракція не була готова за нього проголосувати), але й став своєрідним обличчям того уряду. Відстоював позиції Кабміну Тимошенко ще активніше, ніж сама прем'єрка.
 
Довідстоювалися... Криза 2008-09 років була для одних часом уміло використаних можливостей (Польща), для інших стала важким, але не фатальним випробуванням, а для України це був страшний обвал. 
 
Жодна інша країна світу не пережила ту кризу з такими втратами, як Україна. Просто уявіть собі, наші втрати в економіці були більшими, ніж у страшному 2014 році, коли в нас захопили промислові регіони та розірвали більшість старих торгівельних зв'язків. 
 
Чи винна в цьому Тимошенко? Вона головний відповідач. А Уманський - головний виконавець політики, яка призвела до тієї катастрофи. Але він ніколи так і не усвідомив своєї відповідальності. Завжди з жорсткою самовпевненістю наполягав на своїй безумовній правоті й гостро критикував опонентів. І робив це публічно майже до самого свого призначення.
 
Принаймні, в грудні 2019 його виступи проти МВФ були не менш жорсткими, ніж у ОПЗЖ. І цю людину з такими поглядами ставлять міністром фінансів, головне завдання якого сформувати реалістичний бюджет, а основне - домовитися з МВФ, без грошей якого настане катастрофа. 
 
Ну, чим думали, так і вийшло. Уманський побив усі попередні рекорди короткочасності перебування на посаді міністра. А ці тижні його урядування (вони не були гіршими, чи кращими, ніж у інших міністрів) виявилися втраченим часом, коли дорога кожна година. А тут майже місяць коту під хвіст...
 
Далі почалася цілковита беліберда. Рада провалила кандидатуру його наступника, Сергія Марченка. Слуги дали вкрай низький результат, а значна частина ще й демонструвала свою незгоду з кандидатурою. Але ж після обіду, тобто після вже другого позачергового засідання раптом абсолютно невідомо за якими регламентними нормами Рада знову зібралася й видно, що за цей короткий час із слугами дуже жорстко попрацювали. Кількість голосів різко зросла, а ще фракція "юних піонерів" Голос забезпечила обрання нового міністра.
 
Хто такий Сергій Марченко? Я не берусь зараз сходу оцінювати його професійний рівень як нового міністра, не досліджував детально його погляди й досягнення. Але це призначення дуже показове. 
 
Слуги розписалися в повній своїй безпорадності без колишніх кадрів. Марченко - довірена постать з уряду Гройсмана та з адміністрації президента Порошенка. Він два роки (2016-18) працював заступником міністра фінансів. Потім майже рік був заступником голови адміністрації президента.
 
Звільнений після приходу Зеленського. На незаконних дочасних виборах до парламенту йшов під №7 у списку "Української стратегії Гройсмана". Отакий розворот! То за які там нові обличчя голосували зелені виборці?!
 
Про нового міністра ще буду вивчати детальніше його спроможність. Але показово, що ті, хто його добре знають, кандидатуру не підтримали. Маю на увазі Європейську Солідарність. 
 
Мабуть були причини.
 
Назад до архіву Версія для друку